• 2012 Грудень

Сторінка вчителя початкових класів Половко Тетяни Олександрівни

Презентація Учитель року Половко Т.О

Презентація вчителя початкових класів Половко Т.О.

Майстер клас вчителя початкових класів Половко Т.О.

Інтерактивні методи навчання

на уроках розвитку зв’язного мовлення

(З досвіду роботи)

Навчально-виховний процес має будуватися від­повідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. Вчителеві необхідно переорієн­туватися на створення можливості кожному стати самим собою.

Цього неможливо досягти без застосування на уроках інтерактивних технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обмі­ні думками тощо. Саме інтерактивні методи ("мікрофон", "позначка", "кубування", "сенкан", "незакінчене речення", "асоціативний кущ" та ін.) дають змогу під час проведення уроків розвитку зв'язного мовлення створити таке навчальне середовище, в якому фор­мується соціальна компетентність, розвивається світо­гляд, зв'язне мовлення, характер дитини. Навчально-виховний процес організовується так, що учні мають змогу вчитися співпрацювати в парах, групах, формувати свої власні ідеї та думки, навчаються критично мислити, сперечатися на задану тему.

ДИДАКТИЧНА РОЛЬ  КАЗКИ  НА УРОКАХ ЧИТАННЯ

Казка — це особлива, вироблена віками, форма художнього відображення життя, що супро­воджує людину з дитинства. Високо оцінюючи казку як ефективний засіб виховання, К.Д.Ушинський пи­сав: "Багато казок ідуть, звичайно, з далекої язич­ницької давнини, коли вони зовсім не були казками, а щирими віруваннями народу. Але багато з них, оче­видно, народ переробив або їх наново склав навмис­не для дітей. Це перші і блискучі спроби народної педагогіки, і я не думаю, щоб хто-небудь був спро­можний змагатися в цьому випадку з педагогічним генієм народу... Я рішуче ставлю народну казку недо­сяжно вище від усіх оповідань, написаних для дітей освіченою літературою".

І.Франко у післямові ("Байка про байку") до збір­ника власних казок, адресованих насамперед дітворі, особливо підкреслював доступність для дитячого сприймання казкових образів, мотивів, мови казок, відзначав велику впливову силу казки в процесі загаль­ного розвитку людини уже з перших років її життя.

У казках народ завжди цінує Людину! Не за її со­ціальним становищем, а за тим, яка вона: добра чи зла, правдива чи підступна, що несе своїм існуван­ням іншим людям.

Для української народної казки притаманне зобра­ження краси героя не детальним описуванням зов­нішності (це може бути зроблено кількома штрихами: позолочена голова, дорогі — мідні, золоті, срібні — шати, відповідно, такий же кінь), а й відтворенням чуйності, неодмінно скромності та добрих справ.

Не випадково герої довго приховують у казках свою справжню подобу, постають спочатку навіть у потворному вигляді ("Царівна-жаба", "Про ужа-царевича та його вірну жону" тощо). Цей традиційний за­сіб протиставлення використовується з метою захоп­лення, зміни настроїв читача (слухача).

Казка, як невелике емоційне оповідання повчально-розважального змісту, побудована так, що ми часто відразу розпізнаємо у ній установку на вигадку. Цьо­му сприяє так звана казкова обрядовість — традицій­ні зачини і кінцівки, які "обрамляють" оповідь: "Був собі...", "У якомусь царстві, в якомусь государстві був собі..." або "І я там був, мед-вино пив, у роті не було, а по бороді текло", "От вам казка, а мені бубликів в'язка, мені колосок, а вам грошей мішок...".

Ця традиційність казки допомагає оповідачеві дотримуватися певної форми, властивої лише цьому жанрові. І тому часто один і той самий сюжет, запи­саний у різних місцях від різних казкарів, має чимало спільного й водночас відмінного.

Народна творчість, народне мистецтво — могутнє духовне древо. Бурштиновими краплями проступає на ньому чарівна живиця поезії, фантастичні мрії наших предтеч, збережена у прекрасних казках. Із золотої криниці казок ми черпаємо скарби народної мудрості, благородства. А скільки дотепних висловів знайдемо в казках! Скільки влучних слів запам'ятаємо!

Саме з казки починається знайомство дитини зі "світом" колективної мудрості, саме казка виховує в дитини моральні переконання, розуміння добра і зла, естетичні та етичні поняття, прищеплює любов до рідної мови, літератури, фольклору. Вона вчить доб­ра, чесності, справедливості, поваги до старших.

Отже, казці, безперечно, належить одне з важли­вих місць у вихованні молодших школярів.

Художні образи, яскравий національний колорит перлин народної мудрості постають і джерелом пізнан­ня, і яскравим чинником емоційного впливу на учнів, і засобом виразнішого уявлення про дійсність. Тільки за таких умов можна сформувати гармонійно розви­нену особистість, яка зможе з гідністю пронести свої ідеали і втілити їх у розвиток культурного і духовно­го буття України.

Тема. "Добре роби, добре і тобі буде".

Мета. Формувати в учнів уміння проникати у внутрішній світ персонажів казки, удосконалювати техніку читання прозових творів, багатих на діалоги, виробляти навичку чіткої і виразної вимови, вчити голосом та інтонацією передавати настрій дійових осіб, розвивати вміння характеризувати поведінку головних героїв, виховувати любов до братів наших менших.

Матеріал до уроку: М.Слабошпицький "Хлопчик Валь". (О.Савченко. Читанка, 4 клас).

Обладнання: малюнки до твору, схеми, таб­лиці, записи на дошці, роздатковий матеріал. Хід уроку

I.  Організація класу. Привітання гостей.

— Діти, сьогодні до нас завітали гості. А коли в домі гості — це свято. Тож давайте наш урок проведемо святково і подаруємо нашим гостям таке відчуття.

Учень. Доброго дня! Мовим за звичаєм. Доброго дня! Всім ми зичимо Щастя й здоров'я вам кожної днини, Миру і злагоди в вашій родині.

Вчитель. Спочатку дозволимо сісти дівчаткам, тоді хлопчикам. Спочатку краса, тоді сила.

Ось почули ми дзвінок,

Він покликав на урок.

Кожен з вас вже постарався —

До уроку приготувався.

Тож девіз тепер згадаймо

І урок вже починаймо.

Девіз (хором).

Красиво читаємо,

Чітко розповідаємо,

Мову свою розвиваємо.

II.  Етап "до читання".

Мовна розминка.

1.  Гра "Знайди зайве слово".

Кіт, собака, кінь, мавпа, корова.

Добрий, байдужий, хороший, сердечний, щирий.

Веселий,   грайливий,   розумний,   смачний, чарівний.

—  Пояснити свій вибір.

—  Якими словами можна доповнити кожний "лан­цюжок"?

2.  Читання гнізд споріднених слів,

добро                          друг

доброта                       друзі

добрий                        дружний

добріший                      дружити

добродушний               дружелюбний

—  Які з цих слів ховають у собі два слова? (доб­ро + душа), (дружити + любити).

III.  Підготовка до вивчення нового матеріалу. Повідомлення теми і мети.

Вчитель. Сьогодні ми будемо говорити про добро і дружбу між людиною і твариною.

—  Послухайте текст про тварину, впізнайте її і подумайте, в якій літературі його можна зустріти:

а)  у художній;

б)  у науково-пізнавальній (енциклопедії).

На думку вчених, усі породи цієї тварини, які є зараз на Землі, походять від свого дикого предка — вовка. Десять, а може п'ятнадцять тисяч років тому, людина почала ловити вовченят і приручати їх. Можливо тому, що людям подоба­лися ці сильні, сміливі і розумні звірі. Завдяки доброму ню­ху, слуху і спритності ці приручені тварини допомагали лю­дям полювати. Минули сотні років, і цих тварин почали називати по-іншому, бо вони вже стали свійськими. Твари­ни охороняли житло, були вірними і відданими друзями.

Людиною виведено понад 300 тисяч порід цих тварин: і великих, і маленьких, волохатих і майже голих, мислив­ських, службових, кімнатних. Вони дарують нам свою дружбу і відданість, багато радості.

—  То хто ж ця тварина? (Собака).

—  У якій книзі можна прочитати про собаку? (В енциклопедії).

—  От і ми сьогодні у "Читанці" прочитаємо казку вже знайомого письменника (показую портрет) Ми­хайла Слабошпицького "Хлопчик Валь", навчимося голосом та інтонацією передавати настрій дійових осіб і пояснювати поведінку головних героїв.

IV.  Опрацювання казки М.Слабошпицького "Хлоп­чик Валь".

1.    Передбачення змісту казки за заголовком (Валь, Валентин, Валя, Валентина).

2.  Орфоепічна підготовка. Читання слів із табли­ці на дошці аналітико-синтетичним способом.

                                          добріший

Най                                   кращий

                                          заповітніше

3.  Словникова робота.

кривдник                         злетів з гілки

замшілий                           дуже старий одяг,

                                           що аж мохом поріс

спурхнув                         людина, яка робить

                                           (чинить) зло

— З'єднайте слова і словосполучення лівої і правої колонок і зрозумієте, що означають слова.

V.  Етап "у ході читання".

1.  Читання казки комбінованим способом (учи­тель - учні - учитель із завданням).

—  Скільки в казці дійових осіб?

2.  Перевірка розуміння прочитаного тексту тесту­ванням. (Завдання на картках для роботи в парах. Діти читають завдання з картки, вибирають правильну відповідь).

Тест

1)  Яке найзаповітніше бажання було у хлопчика?

    а)  Мати цікаву книжку;

    б)  мати розумного собаку;

    в)  мати багато друзів.

2)  Кого зустрів хлопчик у лісі?

    а)  Собаку;

    б)  диких тварин;

    в)  гнома-чарівника.

3) Яким був собака, що з'явився перед хлопчиком?

    а)  Великим і волохатим;

    б)  маленьким і волохатим;

    в)  великим, чорним. 4) 

Чому собака жив самотньо у лісі?

а)  Він любив бути самотнім;

б)  утік від жорстокого хлопчика;

в)  заблукав і не міг повернутися до господаря.

5)  Як склалися стосунки між хлопчиком Валем і собакою?

а)  Вони стали грати у футбол;

б)  вони інколи зустрічалися у дворі;

в)  вони стали друзями-нерозлийвода. Один із дітей читає, другий відповідає.

Ф і з к у л ь т х в и л и н к а.

Діти під музичний супровід пісні "Пропав собака" виконують вправи.

Бесіда. Напевно, цей собака теж утік від жор­стокого хлопчика. Щоб собаки, які живуть поряд з вами, не пропадали, як треба поводитися з ними?

Отже, бережіть їх, любіть, більше дізнавайтесь про різні породи з енциклопедій і пізнавальної літератури.

- А ми знову повертаємося до нашого твору.

3.  Вибіркове читання. Знайдіть і прочитайте рядки:

-  Як Гном пояснив, для чого він живе?

-  Прочитайте розповідь Гнома про собаку, який самотньо жив у лісі.

-  Що Гном розповів собаці про хлопчика?

-  Прочитайте, як стали жити Валь і собака?

- Як автор описує дятла у цьому творі?

4.  Гра "Закінчіть порівняння".

• Зелений вус, схожий (на лісову траву).

•Яскравий, мов (веселка).

• Очі світилися, як (два маленькі ліхтарики).

• Ніс схожий на (гриб).

VI. Етап "після читання".

-  Кого стосуються ці порівняння?

1. Характеристика дійових осіб казки. Вчитель прикріплює малюнки (собаки, Гнома, хлопчика).

Завдання для роботи в групах на картках.

а) Група "Джерельце" знаходить слова для харак­теристики Гнома.

б) Група "Струмочок" — для характеристики хлопчика.

в)  Група "Потічок" — слова для характеристики собаки.

                              З р а з о к   к а р т к и

Маленький                                                    Знає людську мову,

                                                                             мову рослин і тварин

Найстаріший                       Собака                   Волохатий Самотній

Великий                                                        Розумний

Має добре серце                   Гном                  Відданий друг

Добрий                                                         Живе, щоб виконувати бажання

Чемний                             Хлопчик                Найдобріший

Самотній                                                       Читає книжку

Діти знаходять слова, які характеризують цих пер­сонажів.

Після перевірки вчитель прикріплює картку зі словами до кожного малюнка.

—  Хто з дійових осіб вам сподобався найбільше? Чому?

—  Чи є у казці персонажі з негативними рисами характеру? (Тільки згадка про жорстокого хлопчика).

2.  Визначення головної думки твору.

—  Що автор у цій казці схвалює, а що засуджує?

3.  Перечитування кінцівки казки.

Вчитель виставляє іграшкового Гнома і підбиває підсумок уроку.

VII. Підсумок уроку.

1.  - Які епізоди казки сподобалися найбільше?

—  Що хотів нам нагадати автор-природолюб?

2.  Оцінювання.

3.  Домашнє завдання.

Система роботи над словниковими словами з учнями

 1 – 4 класів

У Державному стандарті загальної початкової освіти одним із основних завдань вивчення україн­ської мови передбачено "вироблення в учнів моти­вації навчання рідної мови", що підпорядковується вихованню мовної особистості, яка свідомо володіє усною й писемною формами мовлення. Підкреслю­ється також, що на уроках "не повинно мати місце зайве теоретизування, вербальне заучування грама­тичних положень і правил. Процес навчання має здійснюватися в певній системі на основі комунікативно-діяльнісного підходу" [1,3].

Ще К.Д.Ушинським було передбачено триєдину мету навчання рідної мови: розвивати в дітей ту вроджену душевну здатність, яку називають даром слова; ввести їх у свідоме володіння скарбами мови; допомогти засвоїти логіку цієї мови, граматичні закони в їх логічній системі й послідовності, внут­рішній зміст яких закріплюється орфографічно.

Сучасний український правопис, або орфографія, ґрунтується на теоретичних положеннях, які визна­чають правила написання. На думку Д.І.Ганича, С.Я.Єрмоленко, А.П.Медушевського, І.С.Олійника, М.М.Пилинського, В.М.Русанівського, основу укра­їнської орфографії становлять чотири принципи: фонетичний, морфологічний, історичний або тра­диційний, і диференціюючий. За традиційним принципом слова передаються так, як вони писали­ся в історичному минулому, тобто традиційно, без урахування особливостей їх вимови чи морфологіч­ного складу в сучасній мові. Закріплення правиль­ного графічного образу таких слів учнями початко­вих класів має здійснюватися практично під час виконання різноманітних творчих, пошукових, дослідницьких завдань і вправ. Це дасть змогу вчи­телеві розкрити комунікативний зміст мовного нав­чання і виховання, орієнтований на спілкування, сприймання, дію і вплив слова.

Мета статті — показати, як ефективно організувати роботу з молодшими школярами над засвоєнням пра­вопису слів, написання яких Ґрунтується на історич­ному (традиційному) принципі правопису, і водночас розвинути інтерес до вивчення української мови.

Важливою частиною роботи з орфографії в початкових класах є засвоєння слів, вимову і напи­сання яких школярі відповідно до програмових вимог повинні запам'ятати. Це досить об'ємний список, поданий у навчальній програмі по класах.

• 1 клас: бабуся, бджола, виразно, влітку, ворота, гумка, ґанок, грунт, ґудзик, джміль, дзиґа, дзьоб, дідусь, загадка (і загадка), зозуля, ім'я, їжак, кватирка, Київ,лелека,лінійка, лялька, новий, олень, олівець, папір, парасолька, подруга, по­середині, Україна, українська, фартух, цукерка, цукор, якір;

• 2 клас: Батьківщина, ведмідь, вересень, вулиця, герой, диктант, диван, дитина, духмяний, дятел, жайворонок, завдання, заєць, календар, килим, медаль, метро, неділя, озна­ка, помилка, понеділок, портфель, предмет, середа, театр, учитель, читання, черевний, черговий, черевики, четвер, шофер, ясен;

• 3 клас: абрикос, адреса, айстра, автомобіль, агроном, акваріум, апельсин, апетит, асфальт, банкір, бензин, бетон, бібліотека, велосипед, верблюд, вогнище, вокзал, горизонт, гриміти, грім, депутат, дециметр, директор, електрика, кипіти, кишеня, колектив, комбайн, комбайнер і комбайнері, комп'ютер, коридор, космонавт, криниця, кукурудза, метал, минулий, очерет, пиріг, президент, пшениця, радіо, санти­метр, секунда, спасибі, тривога, фермер, хвилина, черемха, черешня;

• 4 клас: аеродром, будь ласка, ввечері, вдень, взимку, вісімдесяти, влітку, восени, вперед, вранці, вчора, гардероб, гектар, гвинтівка, до побачення, держава, дисципліна, ззаду, інженер, кілометр, ліворуч, механік, мізинець, мільйон, назад, напам'ять, океан, попереду, посередині, портрет, праворуч, п'ятдесят, п'ятдесяти, п'ятсот, революція, рес­публіка, сигнал, сімдесяти, телеграма, телефон, темпера­тура, тепер, терпуг, трамвай, тролейбус, фанера, футбол, цемент, чернетка, шеренга, шістнадцять, шістдесят, шіст­десяти, шістсот, щогодини, щоденно, щотижня, юннат, ярина [15; 31,41,57-58, 76-77].

Написання таких слів переважно не можна по­яснити правилами сучасного правопису, оскільки воно склалося історично. Відповідні вправи і завдання мають бути різноманітними, у змісті і меті яких слід звернути увагу передусім на лексичне зна­чення слова. Якщо учень бачить слово вперше, не знає, що воно означає, не вміє його правильно ви­мовляти, то й на письмі він не зможе передати його правильно. Тому в основі роботи над правописом таких слів, крім традиційних вправ, належне місце повинні посісти творчі вправи, які б-активізували роботу учнів на уроці. Відповідно до психологічної природи традиційних написань основою засвоєння правопису словникових слів є запам'ятовування, отже, в роботі над ними необхідно розвивати в учнів усі види пам'яті: слухову, зорову, емоційну, тактильну. Водно­час актуальною залишається дидактична проблема, як зробити цей процес цікавим і пізнавальним.

Учням експериментальних класів на початку нав­чального року (2, 3, 4 класів) ми запропонували по 2 групи словникових слів (поділили слова на смислові блоки, про них йтиметься нижче), в яких цілеспря­мовано було допущено помилки; поряд для контролю було подано ці самі слова, написані без помилок. Учням потрібно було виправити помилки у кількох смислових блоках, звіряючись із поданим зразком. Після виконання цієї роботи вчитель сам перевірив її і виправив ті помилки, які залишились непоміченими. Ми виявили, що учні не помітили багатьох помилок, хоча й мали можливість скористатися запропонова­ним зразком. Із 298 учнів початкових класів 249 (83,5 %) все ж таки припустилися помилок. Після відповідної роботи над цією групою словникових слів ми запропонували учням ще раз виконати ана­логічне завдання. Результат був позитивний.

Учням 1 класу було запропоновано в букварний період надрукувати словникове слово лелека після ознайомлення з формою друкованої літери е. Із 92 учнів 1-х класів 69 "надрукували" це слово з помил­ками (75 %). Після детальної лексичної, фонетичної та орфографічної роботи на уроці над цим словом якісний показник змінився: тільки 14 (15,2 %) пер­шокласників все ж зробили помилки у ньому.

Щоб отримати позитивний результат у роботі над словниковими словами, ми підходили творчо до формування вміння відтворювати правильний гра­фічний образ слова, застосовуючи різні види роботи. Передусім добирали мовні ситуації, які б спонукали і давали можливість учням ще й ще раз повернутися до слова, вимову і правопис якого треба запам'ятати.

У 2-4 класах поділили словникові слова на умовно-смислові блоки.

2 клас: тваринний і рослинний світ: ведмідь, дятел, жайворонок, заєць, ясен, духмяний, вересень; процес нав­чання: диктант, дитина, завдання, ознака, помилка, пред­мет, учитель, читання, черговий; дні тижня: календар, не­діля, понеділок, середа, четвер; Україна, навколишнє середовище: Батьківщина, герой, вулиця, медаль, метро, театр, шофер; у магазині: диван, килим, портфель,

3 клас: тваринний і рослинний світ: абрикос, айстра, апельсин, акваріум, верблюд, очерет, черемха, черешня; у полі: агроном, горизонт, кукурудза, пшениця, фермер, ком­байн, комбайнер і комбайнер, вогнище, криниця; людина у побуті і в суспільстві: адреса, апетит, кишеня, тривога, пиріг, колектив, спасибі; професія: банкір, комп'ютер, кос­монавт; вимірюємо: дециметр, коридор, сантиметр, секунда, хвилина; на дорозі: автомобіль, асфальт, бензин, бетон, велосипед; у місті: бібліотека, вокзал, електрика; інформація: депутат, директор, президент, радіо, мину­лий; нежива природа: гриміти, грім, кипіти, метал.

4клас: кількість: вісімдесяти,мільйон, п'ятдесят, п'ят­десяти, п'ятсот, сімдесяти, шістнадцять, шістдесят, шіст­десяти, шістсот; одиниці вимірювання: кілометр, гектар; час: ввечері, вдень, вчора, щогодини, щоденно, щотижня, тепер; рух: аеродром, інженер, механік, трамвай, океан, тролейбус, футбол, уперед; місце: ззаду, ліворуч, назад, попереду, посередині, праворуч, шеренга; природа: взимку, влітку, восени, вранці, температура, юннат, ярина; інфор­мація: держава, республіка, революція, телеграма, телефон, портрет; культура спілкування: будь ласка, до побачення; у школі: дисципліна, гардероб, напам'ять, сигнал, чернетка; предмети: гвинтівка, терпуг, фанера.

Роботу на словниковими словами кожного блоку проводили в системі:

1 урок.

• ознайомлення з блоком, орфографічне про­мовляння слів, виділення орфограм, пояснення значення кожного слова (з допомогою учителя або за словником), назва блоку;

• запис слова в зошитах по складах, для переносу;

• складання словосполучень, добір спільнокореневих слів, введення їх у речення;

• зміст домашнього завдання: дібрати до словни­кових слів ілюстрації, загадки, прислів'я, скоромовки, уривки з текстів дитячих книжок;

2 урок.

• звіт про виконання домашнього завдання;

3 урок.

• робота в групах: складання учнями колектив­ної тематичної зв'язної розповіді з максимальним використанням у ній словникових слів певної групи;

4 урок.

• словниковий перевірний диктант;

• зоровий перевірний диктант.

Якщо у блоці було більше чотирьох слів, то часу для роботи над ним відводилось удвічі більше.

Така організація роботи давала змогу розглянути слово з усіх аспектів: 1) щодо джерела його поход­ження; 2)лексичного значення слова; 3) поєднання з іншими словами; 4) місця слова серед інших спільнокореневих слів; 5) синонімічні, антонімічні, омонімічні зв'язки; 6) введення слова в речення, тексти, фразеологізми, прислів'я, приказки, скоро­мовки тощо.

Сучасні технології навчання називають такий вид роботи кубуванням. Уся інформація, яка стосу­ється певного слова, повинна пропонуватися з ура­хуванням психолого-педагогічних і вікових особли­востей учнів молодшого шкільного віку. Наводимо приклад словникової роботи зі словом автомобіль.

Автомобіль - самохідна машина з двигуном внутрішнього згоряння для перевезення пасажирів і вантажів безрейковими дорогами [9]. Походження слова. Складне слово, яке складається з двох слів — авто + мобіль. Компонент авто грецького походження і у «складених чужомовних словах означає само, напр., автомат - механізм, що сам рухається", у більшості випадків це скорочена назва автомобі­ля. З латинської тоbilis — рухомий [10].

Спільнокореневі слова: автомобіль, автомобі­ліст, автомобільний, автомобілізм.

Словосполучення: невеликий, маленький, новий, старий, вантажний, легковий, службовий, власний — автомобіль. Водій автомобіля. Поїздка в автомобілі. Керувати автомобілем. їхати автомобілем. Автомо­біль загальмував, зупинився, рушив, підійшов, пересу­вався, переповнений, їде тощо.

Синоніми: автомобіль, автомашина, машина.

Текст. Після повороту дорога пішла значно рівніша й ширша. Було помітно, що автомашини тут їздили частіше. Скоро назустріч нашим мандрівникам тра­пився автомобіль. Він промчав так швидко, що ніхто не встиг як слід розгледіти його. Через деякий час їх наздогнав другий автомобіль, і Незнайко побачив, що він був якоїсь незнайомої конструкції: низенький, дов­гий, з блискучими фарами, пофарбований у яскраво-зелений колір. Водій висунувся з машини, з цікавістю глянув на Незнайків автомобіль, після чого збільшив швидкість і зник у далині. (З книги М.Носова "Нез­найко в Сонячному місті").

У процесі роботи над словниковими словами ми поєднували творчий і традиційний підходи до навчан­ня орфографії. Це простежувалось під час введення слова в речення, аналізу змісту слова у дібраних вір­шах, загадках, прислів'ях, коротких оповіданнях.

Наприклад, робота зі словом заєць.

Робота з текстом. Аж ось руда лисичка нашороши­ла вуха і чимдуж побігла за пухнастим звірком. Він намагався заплутати сліди, бігав від одного дерева до іншого, та руда не відставала. Аж ось звірок сильно відштовхнувся міцними задніми лапами, покотився клубочком з гори і зник у кущах. Хто ж це такий ?

Відгадування загадки:

Він із казки, він із пісні,

в нього зубки, як залізні.

Капустину він гризе.

Зветься звір на букву "зе".

                           Тамара Коломієць

Добре, що він такі довгі й міцні лапи має. Недарма в народі кажуть: Зайця ноги носять, вовка зуби годують.

— А кого ще називають "зайцем"? (Ситуації в транспорті з безбілетним пасажиром, з'ясовується вживання слова заєць у переносному значенні).

Пояснення змісту порівняльних висловів, окре­мих фразеологізмів.

Бігає, як заєць. Вирвався, як заєць з-під куща. Пишається, як заєць хвостом. Вуха, як у зайця. Пруд­кий, як заєць.

Поділ словникових слів на смислові групи мож­на здійснювати і в 1 класі у після букварний період, але така робота здебільшого спрямована на закріплення, оскільки більшість словникових слів пер­шокласники вже вивчили і засвоїли у букварний пе­ріод навчання грамоти: тваринний світ: дзьоб, зозуля, бджола, олень, лелека, їжак, джміль; рослинний світ: влітку, грунт; Україна, навколишній світ: Київ, українська, ім'я, бабуся, дідусь, подруга, якір, посе­редині; навчальний процес: виразно, гумка, загадка (і загадка), лінійка, олівець, папір; у магазині: дзиґа, ґудзик, цукерка, цукор, парасолька, новий, фартух, лялька; будинок: ворота, ґанок, кватирка.

У кількох експериментальних класах ми вико­ристали традиційне знайомство зі словниковими словами. Тобто працювали над тим словом, яке в підручнику "взяте в рамочку синього кольору". Але види і форми роботи над ним, закладені в підручни­ку, не змінювали.

Провели дослідження "Як словникове слово жи­ве у підручниках", тобто: де вперше зустрічається, як далі воно функціонує в підручнику, скільки разів зустрічається, у яких видах вправ. Наприклад, слово дятел. Хоча це словникове слово для 2 класу, все ж уперше учні його зустрічають у Букварі [2, 128-129]. А далі в підручниках з української мови для наступ­них класів ми простежили таку систему вживання цього слова:

2 клас — дятел: с. 11, вправа 21; с. 29, вправа 61; с. 65, вправа 133; с. 95, вправа 202; с. 121, вправа 266 [3]; с. 48, вправа 108; с. 124, вправа 297 [4].

3 клас: с. 108, вправа 25 [5]; с. 11, вправа 209; с. 75, вправа 179 [6].

4клас: с. 26, вправа 52; с. 50, вправа 101 [7]; с. 36, вправа 63 [8].

Як бачимо, робота над словом, яке за програмою учні повинні засвоїти в 2 класі, має місце в усіх інших класах. Безумовно, найбільша частка вправ, при­значених для засвоєння вимови і написання цього слова молодшими школярами, припадає на 2 клас.

Добре, що на форзаці підручника для 4 класу подано перелік слів, значення, вимову і написання яких потрібно засвоїти протягом вивчення україн­ської мови в усіх початкових класах. Слова розта­шовані в алфавітному порядку. Зазначена вище кількість вправ, призначених для засвоєння одного слова - дятел, - свідчить про те, що у підручниках з української мови достатньо приділено уваги слов­никовим словам, вправи і завдання мають різнобіч­ний творчий характер. Але мета полягає в тому, щоб учитель усвідомив призначення цієї роботи зі слов­никовими словами і міг дидактично вміло скорис­татися цим арсеналом вправ і завдань.

Важливою умовою успішного засвоєння школя­рами правопису словникових слів є прищеплення їм навички користуватися орфографічним словни­ком. Багаторічні спостереження за навчальним процесом і практика контролю навчальних досяг­нень молодших школярів з рідної мови свідчать, що цілеспрямований вибір, виписування зі словника і наступний, передусім смисловий, потім орфоепічний і орфографічний аналіз таких слів сприяє виробленню в учнів орфографічної пильності, привчає їх розв'язувати без сторонньої допомоги проблеми, які найчастіше виникають у них саме в процесі самостійної роботи. Із навчального орфографічного словника учень, за відповідного спрямування з боку вчителя, має змогу отримати кілька видів важливої лінгвістичної інформації:

• орфографічну (як правильно пишеться слово);

• орфоепічну (як слово вимовляється, на який склад падає наголос);

• семантичну (що означає слово, які має антоні­ми, синоніми, в яких фразеологічних сполученнях уживається);

• морфемно-словотворчу (до групи яких спільнокореневих слів входить дане слово);

• синтаксичну (як це слово "живе" в словосполу­ченні, в реченні).

Ми пропонували учням відшукати програмове слово в тлумачному словнику [14], визначити, що воно означає, а потім вводили це слово у словоспо­лучення або в речення. Вивчати українську мову із застосуванням навчальних словників - означає дати дитині можливість самостійно оволодівати знаннями, оперувати ними, що, в свою чергу, є основою набуття учнями мовної і мовленнєвої компетентності, якій у сучасній системі шкільної мовної освіти надається особливої уваги.

Крім цього, в своїй роботі ми намагалися вико­ристати позитивний досвід роботи інших учителів над засвоєнням учнями програмових слів. Зокрема, цінним у роботі з молодшими школярами є досвід учительки Людмили Павленко з міста Дніпродзержинська з використання загадок, відгадками до яких є словникові слова [13, 4].

Значення деяких слів пояснювали, застосовую­чи технологію ейдетики.

Ейдос - по-грецьки "образ", а ейдетизм є різнови­дом образної пам'яті. Людина, що володіє ейдетич­ною пам'яттю, може зберігати яскраві образи пред­метів протягом тривалого часу після їх зникнення.

Ейдетика - наука, яка вчить запам'ятовувати інформацію через світ образів. Учні завдяки своїй яскравій дитячій уяві можуть швидко і надовго запам'ятовувати потрібну інформацію. А головне - таке навчання, яке ґрунтується на грі та фантазії, зовсім не обтяжує учня, навпаки - переключає його на діяльність іншої півкулі головного мозку, а отже — дитина відпочиває. До того ж, застосовуючи методи ейдетики, ми підключаємо інші відчуття: слухові, тактильні, рухові, нюхові і навіть смакові! Таким чи­ном, відбувається розвиток усіх видів пам'яті і, як наслідок, ефективність навчання покращується.

Для прикладу наводимо зображення предметів, що позначаються словниковими словами, написання яких треба запам'ятати:

Щоб орфографічний образ словникових слів міцно закріпився в пам'яті, доцільно застосовувати фонетичні асоціації, в основу яких покладено вда­лий добір співзвучних асоціацій для запам'ятову­вання словникового слова.

Бабуся — бабця рве кульбабку.

Бджола — родичка джмеля.

Джміль — бджоли пригощали джемом.

Лелека — ледь полетів втомлений лелека.

Україна — наша країна.

Як підсумок проводили узагальнювальну творчу роботу над усією групою словникових слів - скла­дання розповіді з опорою на них. Наприклад, учні записують колективно складений твір, підкреслю­ючи словникові слова (2 клас).

Наша Батьківщина — Україна. Київ — найбільше місто України. Ми їздили на екскурсію до Києва на ав­тобусі. За кермом сидів шофер. Він возив нас до ляль­кового театру. Потім ми спустилися в метро. Цен­тральна вулиця Києва — Хрещатик. У Києві проживає багато героїв. Вони мають медалі.

В основу роботи над правописом словникових слів ми маємо закладати орфографічну пильність, тобто вміння фіксувати увагу на графічній формі слова, порівнювати написане зі зразком. З цією метою зас­тосовували зорові диктанти за методикою П.С.Т