Вовківська ЗОШ І-ІІ ступенів
Середа, 13.12.2017, 13:45
Меню сайту

Вхід на сайт

Пошук

Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Архів записів

Друзі сайту
  • Create a Free Website
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0





                                                  

    “Бібліотека – 
    затишний дім для
    зустрічі читача з 
    книгою”
     

    Голодомо́р 1932—1933 роківгеноцид українського народу, організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 19321933 роках шляхом створення штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

    Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932—33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі України, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону. Попри те, що дії представників сталінської влади, які спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство, причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР, включаючи Сталіна, знало про факти загибелі людей від голоду.

    Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати.

    День Гі́дності та Свобо́дисвято в Україні, що відзначається щороку 21 листопада на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року). Є наступником свята Дня Свободи, що відзначалося 22 листопада на честь Помаранчевої революції у 2005—2011 роках, поки не було скасоване указом Президента Віктора Януковича. 13 листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав указ, згідно з яким в Україні 21 листопада відзначається День гідності та свободи.

    Україна, 2014-й: «Україна - це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції - наш Майдан 2004-го року, який був Святом Свободи, і Революція 2013-го року, Революція Гідності. Це був дуже важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи», - зазначив глава держави, Петро Порошенко.

    Раніше Указом від 19 листопада 2005 року № 1619/2005, Президент України Віктор Ющенко встановив свято - День Свободи. Було запропоновано святкувати це свято щорічно, 22 листопада, з метою затвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, виховання почуттів національної гідності.

     


     

    Також було проведено з учнями школи на уроках фізичної культури вікторину "Молодь обирає здоров’я" до Всеукраїнського місячника "Шкільна бібліотека - за здоровий спосіб життя"!

    /viktorina_molod_obirae_zdorovja.doc

     

    У 2017 році Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек у Вовківській ЗОШ І-ІІ ступенів відбуватиметься під гаслом «Шкільна бібліотека – за здоровий спосіб життя».

    Зміцнення здоров’я дітей є однією з актуальних проблем нашого суспільства. Швидкі темпи зростання захворюваності та інвалідності дітей шкільного віку, недотримання гігієнічних нормативів щодо навколишнього середовища, в якому перебувають діти, незбалансованість харчування, дефіцит мікроелементів і вітамінів, гіподинамія, травматизм, тютюнопаління, вживання алкогольних напоїв, токсичних і наркотичних речовин, ранній початок статевого життя, недостатній рівень сформованості навичок безпеки життєдіяльності, поширення ВІЛ-інфекції, туберкульозу, захворювань, що передаються статевим шляхом тощо, потребують посилення роботи в навчальних закладах з формування в учнів навичок здорового способу життя. Сьогодні як ніколи потрібні нові підходи й шляхи до усвідомлення учнівською молоддю необхідності зміцнення здоров’я, розвитку культури здоров’я.

    Активна участь нашої шкільної бібліотеки у Всеукраїнському місячнику «Шкільна бібліотека – за здоровий спосіб життя» сприятиме консолідації зусиль у справі зміцнення здоров’я, профілактики хвороб, забезпечення гармонійного розвитку кожного школяра.

    ПЛАН

    проведення місячника шкільних бібліотек


     

     

    День памяті героїв Крут (1918)

     

    Бій під Крутами — бій, що відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.

    Дорога від залізничної станції Крути веде до поля, де відбувався бій. Там стоїть пагорб, на якому височіє потрісканий від дощів та вітрів березовий хрест. На скромній табличці вигравірувано напис: «Тут береже Україна вічний сон молодих своїх синів, які загинули героїчною смертю в борні за її волю під Крутами».

                                                                                                      

    Бій під Крутами

    Балада юначих звитяг

    …Його оспівують, його осміюють,

    Затамувавши звироднілу лють…

    Його обожнюють, його огиджують,

    У саме серце, жалючи, плюють…

    Його замовчують і замузичують,

    Як Фермопіли древні возвеличують…

    Його цураються, його сахаються,

    З ним, як з апостолом звитяг, вітаються…

    А він — такий, як був нам заповіданий:

    Комусь — небажаний,

    комусь незвіданий…

    Комусь — заграва в світ,

    комусь — зла крига в тьму,

    Комусь — провісний цвіт,

    не маючи страму…

     

    Історична довідка

    Відбувалося це під час війни радянської Росії проти УНР. Більшовицькі війська окупували Харків, Полтаву, Чернігів, розгорнули наступ на Київ. Найкоротшою дорогою до Києва був залізничний шлях Гомель-Бахмач.

    Для захисту УНР була можливість використати значні збройні сили. Патріоти України створювали військові фронтові ради, клуби, громади. Пройшли військові з’їзди, зростала кількість українських дивізій. Число українських вояків сягало 4 мільйонів. І важко зрозуміти поведінку лідерів Центральної Ради, зокрема Володимира Винниченка, який писав: «Не своєї армії нам, соціал-демократам… треба, а знищення всяких постійних армій». І ось наслідок: 16 українських дивізій не були своєчасно зняті з фронту. Деякі частини демобілізувались. А коли більшовицька армія посунула на Україну, для захисту Києва залишилося лише 3 тисячі українського війська. Обороняти Українську Державність змушена була добровільно українська молодь, яка навчалася у Києві: студенти університету ім. Святого Володимира, Українського народного університету, гімназисти. Юнаки не мали жодної бойової підготовки.

    Студентський курінь добровольців поспішив на допомогу українським частинам, які намагалися утримати станцію Бахмач. Але було пізно. Загін зупинився за Ніжином, на станції Крути.

         Один з найстаріших мешканців села Крути Григорій Деркач згадував, що у той час він був ще малим хлопцем. Батько наказав йому сховатися на печі, бо привезли загін молодих хлопців і висадили посеред поля, за п’ятсот метрів від станції. Наказали на замерзлому полі копати окопи. Почалася стрілянина. Зліва розмістилися юнкери, праворуч — студенти і гімназисти. Юнаки не здавали позицій і зуміли протриматися до пізньої ночі. У деяких хатах від стрілянини вилітали шибки і селяни закривали діри подушками. Більшовики оточили молодих вояків. Майже половина гімназистів померли. Командир дав наказ відступати. За два кілометри від станції їх чекав поїзд, щоб вивезти до столиці живих і поранених. Одна сотня прикривала собою тих, що відступали. Серед ночі важко було щось розгледіти, тому тридцять-двадцять п’ять чоловік заблукали в полях. Пішли на світло станції, а там на них у засідці чекали червоні. Кажуть, поїзд рушив, не дочекавшись відступаючих.

    Супроти хижої навали,

    Супроти смерті — в стужу й сніг —

    Ось тут вони, ось тут стояли,

    І всього жменька — триста їх.

    Стихали Києва хорали.

    Його заслін — ці юнаки.

    Ось тут — редут. Ось тут вмирали,

    Приймали кулі і штики.

    Під час бою загинуло 250 курсантів і студентів та 10 старшин, у тому числі й командир Студентського січового куреня Омельченко.

    Під ранок усе стихло. Село потопало у крові… Найсміливіші крутяни виходили з хат, щоб подивитися, що там біля залізниці. Вони знаходили на полі трупи з розбитими головами, повибиваними зубами, повиколюваними багнетами очима, відрізаними носами і вухами. Декотрі лежали на снігу з розпоротими животами. 

    Кров навколо!..

    Мертві люди!

    Жах страшний спирає груди…

    Чуєш!?Стогін чийсь несеться!

    Смерть упилась і сміється,

    Бенкетує без упину,

    І ковта криваву слину…

    Довгі роки ніхто не знав, що насправді відбулося під Крутами. Старі мешканці говорили, що тутешні люди боялися навіть згадувати те 29 січня. Жінки підходили до поля і непритомніли від побаченого. Чоловіки не могли стримати сліз. Люди хрестилися і розбігалися по домівках. Отак це криваве місиво з юних тіл лежало на вигоні обабіч села день чи два. А потім в Крутах почали з’являтися чужі підводи, — то заможніші батьки гімназистів, дізнавшись про трагічну смерть дітей, приїжджали хоч останки докупи позбирати. Плач і ридання стояли такі, що аж за село було чути. Декотрих впізнавали за вишивкою на сорочці. Хто з бідної родини був, то так і загинув невідомим.

    Віють вітри, віють буйні,

    Плачуть і голосять,

    Гонять хмари, стогнуть, свищуть,

    Когось кличуть, просять.

    Спини, Боже, буйні вітри,

    Вже на дворі дніє.

    Моє серце в лютих муках,

    Мов на грані, тліє

    Селяни боялися хоронити загиблих по-людськи, щоб потім не опинитися в Сибірі. Хто сміливіший і набожніший був, то серед ночі ями копав, щоб по-християнськи тіла студентів землі віддати. А за кілька днів пішов сильний сніг, притрусив цю братську могилу. І пролежали студенти під сніговою ковдрою аж до весни

    В чистім полі, на роздоллі

    Одинокий хрест стоїть;

    Поле чисте по неволі:

    Всі вчорашні муки, болі

    В собі чорний гріб таїть.

    Де-де чорне попелище,

    Зброя кинена лежить,

    Лиш понуро вихор свище

    По пустому бойовищі,

    Де лягло життя спочить.

    Чорний ворон сів і кряче

    На похилому хресті,

    Тільки й спомину неначе:

        Вихор свище, ворон плаче

    По не одному житті.

                 Лиш простяг в простори ясні

            Рамена самотній хрест,

                Мов за скони передчасні,

                  І за жертви всі безстрасні,

                      Зносить в небо свій протест.   

    Сімох поранених, переплутавши зі своїми, більшовики відправили до Харкова лікуватись. Так вони вціліли й потім розповіли про все.

    Скільки юнаків полягло під Крутами, досі достеменно не відомо. Кажуть, чоловік триста, а може й більше. Останки замордованих тільки 19 березня 1918 року перевезли до Києва, де на Аскольдовій горі перепоховали з військовими почестями. Дві доби родичі впізнавали тіла своїх закатованих дітей.                                                             

     Серед учасників крутянських подій був також Гнат Зубрицький, родом з Комарно Турківського району. Він вижив, прожив 93 роки, помер у 1989 році, похоронений у Винниках біля Львова.

    Гнат Зубрицький навчався у Київській гімназії Cв. Кирила і Мефодія. Йому і ще трьом хлопцям було дано завдання підірвати мости, які вели до Києва. Коли вони повернулися після завдання, бій закінчився. Тому хлопці пішки лісами добралися до Києва.

    Гнат Зубрицький брав участь у перезахороненні крутянців, ніс у похоронній процесії вінок. Він згадував, що у битві під Крутами було багато галичан, і що у період польської окупації він бачив документальний фільм про перезахоронення крутянців, у якому впізнав себе. Можливо, цей фільм є й досі у польських архівах.

    Про своє минуле Г. Зубрицький розповів лише в час перебудови, та й то рідним і близьким.

    Вічна слава і світла пам’ять юним українцям, які холодної далекої зими 1918 року віддали свої життя, щоб сьогодні під мирним небом України ми були вільними, щасливими на рідній землі.

    Минуть роки, століття, а пам’ять про юнаків-героїв не загине. Для нас могила ця залишиться полум’ям віри.

    Ви за свободу гинули без скарги

    Серед пожеж і руїн,

    Вічна вам пам’ять, вічна вам слава

    І наш доземний поклін.

     

                                                                                   

     

     

                                                                                 

     

    День Соборності відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

    Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року. Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республікидля утворення єдиної (соборної) української держави…»

    У цей день також прийнято згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 р. — прийняття IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

    22 січня 1918 року проголосила Центральна Рада, що Україна зриває зв'язки з московською державою і стає Самостійною Українською Народною Республікою. Це проголошення було поміщене в Четвертому Універсалі і відчитане на майдані перед церквою Святої Софії.
    За рік, 22 січня 1919 року на цьому ж майдані проголосили, що до Української Народної Республіки належатиме теж Галичина, Буковина і Карпатська Україна: що всі землі України будуть вільні та будуть творити разом одну Українську Державу.
    Тому день 22 січня — подвійне свято і про нього пам'ятають всі українці в цілому світі.

    Сьогодні День Соборності України. Довго український народ боровся за свою державність, багато крові пролито борцями за Україну, багато кісток українців лежить за межами нашої держави: в Сибіру, в концтаборах, на Соловках, на Біломорканалі. Але сьогодні ми маємо незалежну українську державу, буття якої благословив Бог. І ми повинні, дорогі браття і сестри, кожен на своєму місці працювати і робити все для зміцнення нашої української держави. Я закликаю Боже благословення на всіх вас і поздоровляю зі святом Соборності.

    Свого часу Україна була поділена на дві частини. Нині є одна соборна українська держава, і цим святкуванням соборності ми хочемо підкреслити, що Україна не розділена, що немає окремої Східної і Західної України, а що у нас єдина держава і ми — єдиний народ!

    Бажаємо Україні й українському народу з нагоди Дня Соборності  єдності, згоди, миру. Сильна держава — це країна, яку будує увесь народ разом, від Сяну до Дону!

                                                                                           

     

     

    Двадцять друге січня.

    Нам сестричка нині розказала,
    Що колись давно (я добре знаю) —
    У зимовий ранок засіяло
    Сонце волі у моєму Краю.

    Вийшли люди на майдан Софії,
    Де колись лунала княжа слава
    Хтось сказав: «Сповнились ваші мрії!
    Україна вільна вже Держава!»

    Хтось сказав, і всі почули люди,
    З Києва аж по самі Карпати:
    «Україна є, була і буде!
    Вже її нікому не здолати!»

    Нам сестричка розказала нині,
    І сама я це вже добре знаю:
    Знов прийде чарівна ця хвилина
    В Українському моєму Краю.

    Як тоді, зійдуться ранком люди,
    Пролунають знов слова палкії,
    Запанує наша воля всюди
    І заграє грімко дзвін Софії!

     

    Україна єдина

    Нехай ніхто не половинить,

    Твоїх земель не розтина,

    Бо ти єдина, Україно,

    Бо ти на всіх у нас одна.

    Одна від Заходу й до Сходу

    Володарка земель і вод —

    Ніхто не ділить хай народу,

    Бо не поділиться народ.

    І козаки, й стрільці січові

    За тебе гинули в полях.

    У небесах сузір’я Лева

    Нам світить на Чумацький Шлях.

    Стражденна чаєчко-небого,

    Єдині два твої крила.

    Виходим, нене, у дорогу,

    Аби ти вільною була.

    Нехай ніхто не половинить

    Твоїх земель, не розтина,

    Бо ти єдина, Україно,

    Бо ти на світі в нас одна.

     

    ПЛАН

    проведення місячника шкільної бібліотеки

     «Книга і читання – важливий чинник

    у вихованні духовних цінностей учнів»

    з/п

    Зміст

    заходу

    клас

    Дата

    проведення

    Відповідальний

    1

    Відкриття місячника

    Усний журнал: «Жовтень єднає шкільні бібліотеки»

    1-9

    3-4.10

    Бібліотекар

    2

    Проведення акції «Подаруй бібліотеці книгу з власним автографом»

    учні

    вчителі 

    3-31.10

    Бібліотекар

    3

    Книжкові виставки:

    «Її велич українська книга»,

    «Сам на сам з новою книгою»,

    «Що читали мої батьки»

     1-9

    3-31.10

    Бібліотекар 

     

     

    4

    Конкурс малюнків

    «Ми читаємо і малюємо»

     

    2-4

     

    3-20.10

    Бібліотекар

    5

    Конкурс буктрейлерів

    «Сучасна українська література»

     7-9

    3-20.10

    Бібліотекар

    6

    Фотоконкурс

    «Дитина і книга»

    8

    3-20.10

    Бібліотекар

    7

    Бліцопитування

    «Твоя улюблена книга»

    4-6

    3-20.10

    Бібліотекар

    8

    Екскурсії до бібліотеки

    «Ключ від бібліотеки»

     1

     10.10-20.10

    Бібліотекар 

    9

    Літературна кав’ярня

    «Час читати»

    9

     21.10

    Бібліотекар

    10

    Бібліотечний урок

    «Зупинись на хвилинку, подивись на новинку»

     2-7

     1-31.10

    Бібліотекар

    11

    Підведення підсумків проведення місячника

     

     28.10

     Бібліотекар

     

     

     

                                                                  

                                                                         

    День перемо́ги над наци́змом у Дру́гій світові́й війні́ або День перемо́ги — державне свято та вихідний день в Україні, відзначатиметься 9 травня, починаючи із 2016 року. Прийшло на заміну радянському святу «День Перемоги», яке відзначали в СРСР, а потім в Україні до 2015 року включно.

    «День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» встановлено як державне свято внаслідок ухвалення 9 квітня 2015 року Верховною Радою України проекту закону № 2539 «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 — 1945 років» в рамках голосування за пакет законів про декомунізацію.

    Офіційним символом святкування Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, як і Дня пам'яті та примирення, є квітка червоного маку — загальноприй